Через кілька днів журі "Коронації слова" підіб"є цьогорічні підсумки. Кілька днів читала пісенну лірику – понад сотня віршів. Кілька думок-спостережень.
На відміну від дитячої лірики враження більш гнітюче, може, тому читалося так повільно. Може, тому, що багато текстів написані під впливом особистих драм. Але ці щирі розчарування у коханні й коханих чомусь нинішніми авторами пишуться відомими образами, які давно стали пісенними штампами. Особливо «вбило» відлуння твоїх кроків. Ми ж іще усі пам»ятаємо пісні Володимира Івасюка і любимо їх. Навіщо ж переповідати вже існуюче?.. Напишіть КРАЩЕ!!!
Цікаво, що автори беруть участь у номінації «Пісенна лірика», тобто фактично пишуть текти можливих майбутніх пісень. А реально подають на конкурс поеми, білі вірші і т.д. Напевно, вони розраховують на якісь новітні форми «мега не форматних» пісень, яких ще не бачив світ.
Чи просто шукають майданчик для популяризації своєї творчості, незалежно ні від чого. Розумію, що творчі люди в Україні не мають майданчиків для самореалізації – літературних журналів майже немає, сучасну поезію ніхто не друкує і т.д. Про україномовні доробки годі й говорити… Так, це наші реалії… Але… (може, я надто строга) Але я б навіть не розглядала подібні тексти, незалежно від їхньої цінності, бо це інший жанр!!! І тут вже, як співачка, я теж ЗАЦІКАВЛЕНА знайти цікаві ідеї, автора, який був би мені близький… Та поки зустрічаю майже одне й теж.
Безумовно, є цікаві вірші. Найфаховіші писані у стилі традиційної української естради 60-80-ти років. Хто знає, може, їхні автори люди того покоління. Але скільки можна про… Волошки-ромашки-жита. Вишневі-яблуневі сади. Калиновий цвіт, руту-м»яту. Сумні очі, білі руки, ночі-свічі, спогади про молодість, яку не вернеш. І т.д.
Було й кілька текстів із актуальними темами – про жінок-заробітчанок і їхніх самотніх чоловіків та про майдан і народжене там кохання. Ці теми були й у минулорічних домінантів. І навіть, здається, отримали відзнаки (правда, я можу помилятися). Але ми за них голосували. Певно, автори вирішили продовжити «епопею». До речі, самі ці вірші емоційні, щирі, експресивні, справжні. Але чи ПІСЕННІ??? Навряд. Вони довгі й за архітектонікою аж ніяк не можуть перетворитися на сучасну пісню, а якщо їх «підстригти» під нинішні стандарти, все найкраще, що є у цих текстах втратиться.
«Вражають» улюблені рими, на кшталт, «коханими-ранами», чи ті ж дієслівні рими, типу «ходимо-бродимо». Чи наголоси, які поети змінюють на догоду ритму й римі… Але при цьому трапляються курйозні речі, як от дієслово «жили» із наголосом на перший склад «жИли» перетворюється на іменник. Автор цього не бачить чи не хоче бачити? Чи йому однаково? Та премію однак хочеться, незалежно ні від чого… Тому ми пишемо-пишемо-пишемо…
А хто співає ці пісні? Чому тексти, які ми обираємо кращими не стають модним, популярними, улюбленими??? Адже Україна так потребує ЦІКАВИХ нових пісень!!! Тут треба або журі розігнати геть і обрати нове. (Принаймні, мені не хочеться підтримувати "шароварний" образ України й українців, якими переповнені прочитані мною тексти. А юним авторам (судячи зі сленгу й вживаних образів), яких хочеться підтримати, не вистачає елементарних знань про поезію.) Або ставити інші вимоги авторам. У мене є ще кілька думок-порад. Я б зробила обговорення поданих на премію текстів відкритими. Хай тут у фб. Щоб кожен міг прокоментувати твори, похвалити, покритикувати. Це й авторам пішло б на користь, і премії, та й врешті показало б зріз цікавості до майбутніх пісень, пісенних тем і т.д. Ще одна думка – визначати ТЕМУ року. Можливо, це обмежить потік надісланих текстів. Та хай їх буде менше, але якість краща. До того ж, є теми актуальні чи бажані. А в Україні пісень на ці теми (популярних) немає!!! Обов»язково скажу про це на засіданні журі. І розкажу вам, якою була реакція.
І ще. Я рада, що усі тексти подані під псевдонімами, це знімає моральний тягар і вагання щодо творчості знайомих і відомих.
Удачі й натхнення усім авторам!!! І справді хороших, цікавих, нестандартних, яскравих текстів, які полюбить уся країна!!!
