І – ІМ”Я АНЖЕЛІКА
Ім”я я обрала собі сама.
На початку існування „Території А” журналісти чи не в кожному інтерв”ю запитували мене: „Гучне і гарне „Анжеліка Рудницька” – це справжнє ім”я чи псевдонім?” Мені ж завжди хотілось відповісти – псевдонім, але це моє ім”я від народження. До речі, я його обрала собі сама.
Це містична історія мого зв”язку із мамою ще до народження. Чекаючи моєї появи, батьки ніяк не могли визначитися, як назвати мене. Тато наполягав на своїх варіантах, мама – на своїх. Мама хотіла назвати просто і зрозуміло, як от Таня. Тато вважав, що це надто банально і моє ім”я має бути ого-го-го! Перебирали різні імена – навіть книжки із походженням імен накупили. Найжахливіший варіант (як на мене), був запропонований батьком, – Владлена (оце „щось оригінальне” означало не що інше, як абревіатуру із Владімір Ленін). Тут вже повстала мама – такого імені вона не хотіла ні за яких умов! Певні корективи у цей нелегкий вибір вносила і бабуся. Наприклад, на пропозицію назвати мене Софією вона відреагувала так: „Якщо назвете дочку Софійкою, то всі Сонькою будуть кликати. Хіба це добре для дитини?”
Дискусії були в розпалі, а я вже була на порозі появи на світ. І тут мамі наснилася маленька дівчинка, що стоїть одна-однісінька на сонячній лісовій галявині. Стоїть і розглядає все навколо. Мама її запитує:
- Як ти тут опинилася така маленька одна? Заблудилася? Чия ти?
- Твоя! - відповідає малеча.
- Моя! А як же тебе звати? – не переставала дивуватися моя майбутня мама.
Дівчинка знизала плечима - „не знаю”. Тоді мама почала перераховувати усі можливі варіанти, але дівчинка вперто крутила головою і ні за що не погоджувалася на ці імена.
- А може, Анжеліка? – вже розгублено вигукнула мама.
- Хай буде Анжеліка, - погодилась дівчинка і зникла.
Прокинувшись, мама вже ні на мить не сумнівалася, що народиться донька і зватимуть її Анжеліка.
Так що нарікати на ім”я я не можу – це мій вибір. Власний вибір завжди, яким би він не був і чого б не стосувався – це досвід, боротьба і насолода водночас. Мені ж довелося обирати ще до народження, в житті ще багато разів я відстоювала своє ім”я від перекручувань. І досі не люблю школу за те, що там мене називали чужим мені ім”ям Анжела. Усі, хто називає мене Анжелою, - завжди для мене чужаки.
