ПЛАЧ, НОРВЕГІЄ! СОРІ, ВІТАЛІЙ! або ЧОМУ Я НЕ ПІДУ НА КОНЦЕРТИ КОЗЛОВСЬКОГО?

Я завжди ходжу на імпрези друзів, коли вони запрошують. Бо й сама люблю, коли до мене приходять бажані гості. На концерт Козловського-Рибака 19 жовтня мчалася зі зйомок, де мене затримали на три з гаком години. Хоча «мчала» у київських реаліях із заторами слово недоречне. Машина «повзла», а я у телефонному режимі розгрібала справи, котрі не встигла зробити через зйомки, очікуючи позитивних емоцій від концерту. Нарешті ми з Андрієм Князем запаркувалися біля входу до Жовтневого палацу (він же – Міжнародний центр культури і мистецтв), привіталися із Ділею, поусміхалися фотографам,телекамерам, і, нарешті втихомирившись, сіли в очікуванні появи Віталія.
Час ішов. А Віталік не виходив. Зал, заповнений переважно юними дівчатами із квітами (хай пробачать мене присутні там чоловіки, та вони були явно у меншості) і навколотусовочною публікою, аплодував порожній сцені. Початок затягувався.
…Так. Згодна. Про усе це можна було не розповідати. Але тоді б ви не зрозуміли мого розчарування…
Потім на сцену (чорний кабінет із інструментами і низько опущеними над сценою освітлювальними приборами) вийшов… ні не Козловський – балет «Форсайт» на чолі з улюбленим мною Олександром Лещенком (пам»ятаєте він танцював у парі з Анею Безсоновою на проекті «танцюю для тебе»), який раптом заспівав нам пісню «Суперзірка». Навіщо? Добре, думаю я, режисери натякають, що це концерт суперзірки Козловського і зараз з»явиться Він – сам Козловський.
А, ні! Я нічого не тямлю у режисурі! На сцену вийшли два красеня: радіо-ді-джей Анатолій Анатолійович і Діма Коляденко, які довго розхвалювали один одного, кожен себе і нарешті оголосили… розіграш призів. Після чого на сцену запросили. Увага! Зірку!.. Олену Шекшуєву. Ви її не знаєте? Ну і що. Я знаю. Це колишня солістка гурту «ХS», яка збунтувалася, коли продюсери примусили її зніматися оголеною, і пішла з гурту. Тепер вона сама по собі. Поважаю. Але я чекаю Козловського!
Мабуть, він буде зараз! Ха-ха-ха! Ні! Знову не зовсім дотепні й довгі репліки ведучих, балет «Форсайт» і учні школи ім.Лисенка зі своєю версією пісні «Дождь стучит в окно» із репертуару Віталіка. Може, це й талановито і симпатично. Для капусника. Але не для сольника одного із найпопулярніших українських артистів! Я вже хотіла йти геть, та кортіло все ж дізнатися, чи прибув на свій концерт сам Козловський. Може, він теж у заторі стоїть десь на Подолі чи Бесарабці?..
Віталію! Усе вище перелічене я терпіла заради тебе. «Терпіла» не тому, що усі, хто виступав непрофесійні чи нецікаві, а тому що я ПРИНЦИПОВО не ходжу на солянки, якщо сама в них не беру участь. І не розумію навіщо власний сольний концерт, якого ТИ ЧЕКАВ 7 років (!!!), перетворювати на збірник пісень різних стилів, народів, жанрів, артистів… Я хотіла бачити тебе – нового, змужнілого, впевненого у собі артиста. Де ти був весь цей час???
Про це думала не тільки я. Зал випростався в очікуванні. Дівчата підняли вище фотокамери і мобілки, клацаючи Віталія, якого недолуго оголосили самозакохані ведучі. Ну «тіпа»: «а ща для вас спает Віталій Казловскій!»
Вийшов усміхнений і трішки напружений Віталій. Але кілька хвилин і сцена раптом стала тісною! Хотілося, щоб навколо нього було багато світла і простору, бо він вміє рухатися, і щоб балет не притискався одне до одного. Довгоочікуваний Віталій співав, стрибав, диригував, говорив, цілувався із прихильницями, приймав парад фанів із квітами, вислуховував їхні промови і поглядав у зал на продюсера – Ігоря Кондратюка, котрий радив співакові більше співати – менше говорити, про що сам Віталій повідомив зі сцени. Я б теж із зацікавленням глянула на Кондратюка, шкода, мені не було видно його очей і виразу обличчя. А якби дочекалася його після концерту, то обов»язково запитала б, чому він у програму «Караоке на майдані» не ставить класичні твори, оперні арії, джазові композиції? Вони теж чудові, хоч і недоречні у тому форматі. І чому він -досвідчений продюсер - не проконсультував свою команду з приводу, «что такое хорошо и что такое плохо». Він же регулярно вчить саме ЦЬОГО усіх охочих перед телекамерами?
Але повернемося до концерту, бо поки я відволіклася на роздуми – Віталій зник зі сцени. І натомість заспівав соліст інструментальної групи «МJ-проджект» щось із репертуару Майкла Джексона. Напевно, за великим режисерським задумом це був ще один натяк на майбутню світову славу Козловського. Я не проти. Тільки ж дайте йому поспівати на власному сольнику тут в Україні! А потім вже підемо у світовий наступ! Хоча я не зовсім права. Час випускати «еврозірку» Олександра Рибака! Знову вийшли ведучі, потягнули час, присадили емоції залу, який і так ще недостатньо розігрівся. І з-за куліс вийшов переможець «Євробачення-2009» Олександр Рибак. Високий худорлявий хлопець із блискучими очима і дитячим виразом обличчя у чорних вузьких брюках із лампасами, в чорній сорочці на випуск із закачаними рукавами, з-під якої, коли Рибак тягне руки вгору, ненав»язливо видніється резинка трусів, взутий у, як сказала б моя бабуся, «носкі» з наголосом на «і» черевики (тобто ті, що добре й довго носяться). Така собі європейська недбалість! (Андрій Князь, що сидів поруч зі мною був вдягнутий куди цікавіше!)
Щоправда, сам Сашко проголосив себе щирим, розумним, багатим і скромним норвежцем. Довго жартував, ніби погано говорить російською, вчив зал говорити «Здравствуйте!», як його мама вчила, і увесь час намагався розвеселити публіки, спілкуючись, ніби з дітьми у садочку. (Наслідки виховання батьками-педагогами? Чи специфічне почуття гумору?) Раптом відчула себе на дитячому святі із далекого минулого. Ефект підсилили дві скрипальки у блискучих блузах а-ля 80-ті, які робили руками рухи, як у старому радянському відео «ПЕСНЯ-85». Де вони такого понабиралися? Тільки не переконуйте мене, що це європейські тенденції. Бо я й на інших концертах буваю. Та й із репертуаром у Рибака якось не густо. Він погано переспівував Валерія Меладзе. Варіації із піснями – завжди програшний варіант. Але у виконанні Рибака (тремтячим голосом) ці твори звучали убого. Найкращі його номери були інструментальні. Саша Рибак на скрипці грає, Саша Лещенко грає тілом. Це було зворушливо-гарно!
До речі, слово «дякую», вимовлене Рибаком після однієї з пісень, викликало більше емоцій і оплесків, аніж увесь попередній виступ із невиразними піснями й примітивно-дитячими жартами. Розумію, я виросла з таких концертів. Але я ж прийшла на КОЗЛОВСЬКОГО!!! Тому вирішила відпочити від «мистецтва» в кулуарах. За мною вийшли журналісти і ми провели короткий «брифінг»г на тему: Чому Норвегії треба плакати. )))
Плач, Норвегіє! Якщо це краще, що у тебе є. (Вірю, що це не так.) Але щоб якось тебе, Норвегіє, втішити, ми готові трохи підучити вашого кращого співака-Рибака. Хай побуде у нас довше, окультуриться, навчиться поводитися на сцені, спілкуватися із публікою, співати більше однієї пісні. І може, нарешті, стане Артистом, а не випадковим переможцем «Євробачення-2009» і дитиною бідних білоруських емігрантів і зневаженим коханою хлопчиком, який викликає співчуття.
Вміємо ми заїжджих артистів підносити на вершини, а своїх – не помічати, недооцінювати, ігнорувати, або ж безпідставно поливати брудом. Підсумовуючи, скажу, що добре, що у концерті було стільки режисерського безладу і смішний хлопець із Норвегії. Це дуеж вигідно підкреслювалося, який хороший наш Віталій.
Віталій Козловський справді був чудовий! Він – справжній трудяга і українська зірка. На тлі неопереного білорусо-норвежця Віталій був неперевершений. Його позитив одразу окутував зал, ставало тепліше й світліше. Але його було мені мало. Моє спілкування із журналістами починалося і закінчувалося: «Хочу Козловського!.. бачити на сцені». А бачу всіх, крім нього. Поки ми писали інтерв»ю в Жовтневому палаці демонструвала своє вміння потрапляти у фанеру Мілоська, знову виступали талановиті діти зі школи Лисенка, яких підтримує Фонд Влади Прокаєвої (він же – Фонд ВП – спонсор концерту), поспівав Діма Коляденко. Усе це білими нитками було пришите до концерту Козловського.
Нарешті, на сцені поступилися місцем головному винуватцю події – Віталію Козловському. І знову – інша атмосфера. Віталій швидко «прибрав до рук» зал, виконуючи свої хіти. Приємно, що музиканти і Віталій сприймалися, як одне ціле. Їх приємно було слухати. Звичайно, найщемливішим моментом були «Чорнобривці». З них починався Віталій Козловський-співак, до того ж будь-що про маму, яка так далеко, розчулює і самого співака, і його прихильників. Мені здалося, що, як і 7 років тому, в очах Віталія були сльози. Але це деталі. Нарешті я дочекалася свою улюблену пісню «Знаю» на слова І.Франка, а фани – пісню «Шекспір». Зал стрибав від задоволення. Сцена була завалена квітами. Отут би вже й крапку ставити. Та де там! Ще є заїжджа зірка. Час «Fairytales» - це й справді кульмінація не лише цього концерту, а усього того. Що я чула у виконанні Рибака. Сумно! Бо якщо початок і є кульмінацією, то навіщо взагалі на публіку виходити? Щоб гроші заробляти? Чи щоб «Комарово» виконати? Його, мабуть, батьки ще в дитинстві цю «пісню з бородою» навчили. Хлопці (Рибаак-Козловський) щось співали разом. Але я, «натішившись» музичним мистецтвом, пішла спілкуватися із колегами-журналістами. Коли я запитала, чи будуть вони критикувати побачене так, як роблять це не публічно, вони заперечили. Ніхто не хоче образити Віталія. І я не хочу. Тому ще раз повторюсь:
Віталію! Ти – чудовий! Але ти вже виріс із штанців, коли треба «доповнювати» тебе примітивним виступом Рибака, якимись незрозумілими у цьому контексті оглядинами юних талантів чи відомих у вузьких колах друзів-артистів і перетворювати власний концерт на незграбний капусник чи збірну солянку. А для того, щоб виводити на сцену когось із молодих і перспективних, як це робить Алла Пугачова, наприклад, ти ще, вибач, не доріс. Тож наступний концерт починай не з репетицій з оркестром, а із концепції!!! Тоді не треба буде виправдовуватися перед нами і собою, чому сталося на сцені те, що навіть ти сам не очікував.
Власне, цю концепцію Віталію Козловському мали б запропонувати продюсер, режисер, чи його команда… Але не сталося. Якби наші артисти могли це собі дозволити, то перше, що Віталію треба було б зробити – це звільнити своїх адміністраторів, режисерів, сценографів і т.д. (як це роблять, наприклад, у спорті, або у чистій політиці). І піти від продюсера. От тільки куди?.. Або врешті-решт проявити характер і створити СВІЙ концерт. Не гірший за той, що відбувся 7 років тому, а кращий! Невже маючи такий великий досвід глядача і прихильника «Території А», гастрольний досвід і 16 (!!!) кліпів не можна було вибудувати шоу, варте одного із найпопулярніших співаків України Віталія Козловського?.. Тоді я перша, хто буде готовий аплодувати! А ще я із задоволенням пішла б на майстер-клас до Козловського-танцюриста. Він так вільно й невимушено рухається на сцені, що балет іноді програє Віталію.
Козловський! Я вболіваю за тебе, бо ми почали спілкуватися, коли ти – самотній школяр – шукав себе і щодня дивися «Територію А», мріючи коли-небудь вийти на сцену. Бо ти – один із небагатьох кому не облом було подзвонити мені, коли я – паралізована – не вставала з ліжка. Бо я багато років слідкую за твоїми кроками і хочу, щоб ти ставав кращий і кращий! Але на ТАКІ твої концерти, як цей, я більше не прийду. Сорі, Віталію!
Твоя Анжеліка Рудницька