Анжеліка Рудницька презентувала свій перший роман

[fanat]

Любовний роман відомої співачки та художниці Анжеліки Рудницької «Пристрасна траса до щастя», який видала «Літературна агенція сестер Демських», започаткував нову серію «Романи відомих жінок».

«Ми хочемо створити простір української популярної літератури. А завдяки серії «Романи відомих жінок», з’явилась можливість привернути увагу до сучасної жіночої літератури українською мовою більшу кількість читачів», - пояснила ідею проекту «Жіночий любовний роман» виконавчий директор агенції Леся Демська-Будзуляк.

Анжеліка Рудницька писала свій перший роман протягом трьох місяців: «Це новий дуже цікавий досвід. Потрапивши в чергову життєву кризу я почала записувати власні проблеми і переживання, однак швидко зрозуміла, що ніяких моїх проблем це не вирішує», - розповіла Анжеліка. – Щоб не жити власним життям, я вигадала цю історію, - додає вона.

Анжеліка зізнається, що найважче їй далися світлі, позитивні епізоди життя її героїні - телевізійниці Аліни, а от про негативне було писати легше.
За словами співачки, книга буде близька багатьом молодим жінкам, адже в ній згадуються всі ті проблеми, з якими може зіштовхнутися сучасна дівчина. Також в книзі є багато переживань, любові та, звісно ж, хепі-енд.

І хоча Анжеліка Рудницька наголошує, що роман не є автобіографічним, все ж зізнається, що спільні з її життям моменти в книзі знайти можна.
Анжеліка зараз не може однозначно відповісти на питання чи буде продовжувати свою літературну діяльність, втім синопсис другого роману вона вже написала.

[АНЖЕЛІКА]

17 червня о 18 годині у чудовій Книгарні Є на вул.Лисенка, 3, що за оперним театром, відбудеться автограф-сесія Анжеліки Рудницької та її спілкування із читачами. Запрошуємо усіх!!!

[Інна Єгорова]

Я давно вже не читала жіночих романів, мабуть, вийшла з того віку, коли захоплюються казковими історіями з хеппі-ендами. Але завжди мала інтерес до творчості Анжеліки. Тому взялась читати її нове творіння.

Прочитала - зі сльозами на очах. Це була моя історія, майже моя. Мене вразило те, що в у цьому порівняно невеликому за змістом романі, я знайшла багато болю з власного життя.  А головне, - книга допомогла зробити висновок про те, що я продовжую рухатися по трасі до щастя. Головне - не зупинятися на цьому шляху.

 Життя дарує щастя тим, хто терпляче проходить усі випробування та не відступається від своєї правди та віри. Я зрозуміла, що зупинятися там, де тебе люблять, а ти ні, - не варто. Кожному своє кохання. З приємністю хочу зазначити те, що читаючи роман, немов чула голос та інтонації Анжеліки. Велика частина душі і тепла закладені на сторінках роману. Відчувається й те, що багато чого ще хоче розповісти Анжеліка.  Далі буде?
Хочу подякувати за те, що своєчасно з'явився роман і наштовхнув на серйозні роздуми.

Удачі Вам, здоров'я міцного та натхнення для нових романів. Головний результат творчості - це те, що вона допомагає людям знаходити відповіді на важливі запитання):

Дякую за пораду вірити у щастя):

[АНЖЕЛІКА]

і ВАМ ДЯКУЮ, ІННО! НАТХНЕННЯ І ВЕЛЕТЕНСЬКОГО ЩАСТЯ!!!

[Дмитро]

 Анжеліко!! я Вам дуже вдячний за роман))). Прочитав  на одному диханні – мова дуже сподобалася: проста, свіжа,  з використанням  кількох діалектних слів із західної України.    Роман реально жіночий. Думаю, стане обв’язковою книжкою серед студенток журфаків, та мінімум для 50% дівчат журналістів.  Через певний час може стати обвов’язковим для прочитання в курсі укр. літератури в програмі новітньої української літератури.  Мені, як чоловікові, також  було дуже цікаво читати, й повчально у певних моментах. Дуже життєво і захопливо.
 Образи дуже чітко прописані – вони послідовні із них можна робити цікавих кіногероїв.
Мені сподобалася ідея, що хороші люди мають не відчаюватися, старатися триматися своїх принципів, і щастя (вдача) до них завітає. В сучасному світі люди в це перестають вірити.   Глибока філософія завжди проста й життєва. Люди часто самі приходять до глибоких висновків у діях і вчинках своїх, або інших людей. Той висновок який я прочитав у кінці роману, мене вразив – «моя сила – лише крайній прояв слабкості…» надзвичайно глибоко.

[АНЖЕЛІКА]

Дмитре! читати приємні слова про жіночий роман від чоловіка - особливо зворушливо! і кожен відгук надихає братися за нову роботу! Тож вдячна вам за натхнення!!! до зустрічі на форумі!!!

[ангел]

Для меня самое прикольное, что в книге можна реально узнавать какие-то киевские места, адреса. Будто ходишь по  городу вместе с героями. Наверное, такие зрительные образы легко можно воплотить в кино. Вы не думали снять фильм по мотивам романа или сериал какой-нибудь?

[Yanina]

Три дні… Це багато чи мало? Але однозначно цікаво, захоплююче і саме головне життєво та позитивно.

Прочитавши цю книжку,мене вразило те, що читаючи її у мене не виникло відчуття надуманості. Ти розумієш, що це відбувається зараз в світі, в якому ми живемо, з його буденністю та його законами. Складається відчуття рідного, без видумки, Києва з усіма жорсткими і водночас приємними особливостями його мешканців. Реальність всього відображено в цій книжці дуже професійно і тонко передано автором, та заслуговує читацької уваги.

Читаючи цю книгу мені хотілось скоріше дізнатись, що буде далі, як складеться у головної героїні, я хвилювалась за її долю, бажаючи їй особистого щастя… Як рідній людині, близькій подрузі. Так головна героїня стає подругою, хочеш цього чи ні… Коли вчитуєшся в останні сторінки книжки, то радієш як дитина, та охоплює усмішка і спокій. А потім в голові з’являються різні думки, які переповнюють чимось приємним. І розумієш одне, що “погане” зараз не завжди погане завтра. Саме головне – треба завжди перебувати у русі, йти вперед, а перепони які трапляються в житті – це твої сходи догори твоєї мрії. І те що свою слабкість треба перетворити у силу. Кожна людина в своєму житті робить ті чи інші помилки, але не кожна може їх прийняти… Протистояти і йти далі…

Я дуже вдячна автору: Анжеліці Рудницькій за чудовий роман, який подарував мені тільки хороші емоції.

[АНДРIЙ ...]

Книга очень хорошая, когда читаешь складывается впечатление реальной жизни людей со всеми ее жестокими и одновременно приятными моментами. Автор очень профессионально и тонко передал читателю взгляд со стороны на самих себя. Все трудности с которыми мы сталкиваемся каждый день это лишь маленькие ступеньки к счастью в этой жизни … главное это не останавливаться, а двигаться только вперед, упорно идти к своей цели...  Все мы делаем ошибки, но не все можем их принять и жить дальше … Спасибо автору за эмоции полученные в процессе прочтения ... Ждем следующее произведение с нетерпением  ...

[АНЖЕЛІКА]

Дякую вам, Андрію, за емоції, якими ви ділитеся зі мною... для  письменника прочитані книжки - це нове натхнення і бажання працювати далі... ідея наступного роману вже готова... залишилося найменше - написати його! щодо роману "Пристрасна траса до щастя" - то зараз він  у трохи видозміненому вигляді буде презентований у радіоверсії на одній із київських ФМ-станцій... подробиці - обов"язково повідомимо...

[Рися]

Наперед кажу - не люблю жіночі романи, але ця книжка порвала мене як Тузік грєлку.  Дуже легка, дуже позитивна історія.   Прочитала на одному подиху.
Так тримати! Чекаю з нетерпінням наступної!
 

[АНЖЕЛІКА]

Дякую, Рися! я теж не люблю жіночих романів... більше того з з трудом згадую прочитане мною у цьому жанрі... але іноді обставини складаються так, що не можна не писати... так, згодна сюжет дуже життєвий... багато дівчат і жінок говориди мені про те, що це роман із їхнього життя... я була чесна, коли писала його... щиро прожила зі своєю героїнею усі неприємності й подарувала їй - за усі випробування - щасливе життя у фіналі... спробую наступний роман написати з таким самим ентузіазмом... заходьте ще на мій форум!