ТИСЯЧА І ОДНА СПОКУСА СІАМУ

Мандри самі по собі – спокуса. Та коли йдеться про Сіам або Таїланд – це одразу тисяча спокус, що літають у його вогко-солодкому повітрі, наповненому екзотичними пахощами, лагідною гостинністю і упокореним буддійським спокоєм. Таїланд – це вибухова суміш дивовижних смаків, недоторкана природа, гігантські будівлі, цілодобові затори на дорогах і розваги на усі смаки. Якщо ви готові пірнути у калейдоскоп спокус – вам саме в сюди.
ПАТТАЙЯ – КРУГОВЕРТЬ УТІХ
Найвідоміший тайський курорт, Паттайя, притулився до Сіамської затоки. Це невеличке містечко – справжня мекка для туристів, що цілодобово тусуються, купаються, засмагають під пекучим тайським сонцем, насолоджуються кулінарними принадами і кидаються в обійми естетично-екзотичних або ж брутально-сексуальних спокус.
Вже по дорозі з аеропорту спогад про засніжений Києв тане у гарячому ранковому повітрі. За вікном – пальми, безкінечні ананасові поля (нагадують українські лани цукрового буряка), усміхнені тайці, шумні тук-туки, заквітчані храми і море (моя найбільша спокуса), що лиже підніжжя велетенських пальм і підмиває золотавий пісок з-під шезлонгів… Власне, цієї великої води було б достатньо, щоб назвати Таїланд країною принад. Тепла Сіамська затока вабить кораловими рифами і дивовижними рибками, дивує величезними відпливами-припливами, ніжить у теплих хвилях. Щоб морська спокуса була більш різноманітною добродушно-догідливі тайці запропонують вам прямо тут, на пляжі, крабів, мідії, кальмарів на грилі, млинці із банановою начинкою, скутери, катери, великий вибір сувенірів (від примітивних саморобних дрібничок до симпатичних прикрас із чи то дорогоцінним камінням чи то підробками), чудовий масаж, корекцію фігури, антицелюлітні процедури, квитки на різноманітні шоу і ще купу задоволень, серед яких чи не найприємніша – фантастичний масаж ніг. Але усе це треба вмістити в розкладі серед ранкових або передвечірніх розваг, поки сонце не перетворює приємний морський відпочинок на випробування організму на міцність.
Інакше вам, як і мені доведеться вже у перший вечір познайомитися із здобутками тайської медицини – моя смаглява шкіра не витримала кількагодинного перебування на повітрі - обгоріла. На щастя, креми у Тайланді й справді чудові, якісні й дешеві, тому зіпсувати мій відпочинок сонцю не вдалося. Зранку я вже була готова до нових пригод.
Обідній сон у Паттайї – майже обов»язковий. Інакше вам просто не вистачить сил для нічних розваг. Але я вирішила обходитися кількома годинами нічного сну і побачити усе можливе, бо хто знає, коли ще доведеться тут побувати. Рекламні проспекти запрошували у симпатичний парк Міні-Сіам, де зібрані макети найгарніших споруд Таїланду і світу. Лише у цьому парку можНА дотягнутися рукою до куполів Храму Василія Блаженного, статуї свободи чи Ейфелевої вежі й відчути себе справжнім Гулівером. Ой, як мені чесалися руки зняти тут якусь казкову програму чи мюзикл! Та, на жаль, телегрупу я з собою не захопила. Зате познайомилася із місцевими фотографами і не втрималася від спокуси побути хоч трохи у ролі тайської принцеси під час фотосесії.
Повернувшись в образ туристки, я помчала у романтичний сад метеликів і орхідей. Дорогою я малювала собі фантастичні пейзажі, а в реальності сад орхідей виявився невеликим павільйоном із великою кількістю найрізноманітніших спокусливо-вишуканих квітів орхідей, довкола яких роїлися люди і комахи, намагаючись увібрати в себе їхній тонкий аромат і заглянути в серце квітки фотоапаратами. Довкола орхідей – гарнезний сад із тропічних дерев і кактусів, з озерами, павільйоном метеликів. Справжня насолода! Але якщо захочеться чогось пікантного – воно теж є. Саме тут я вперше в житті спілкувалася із тваринами не через клітку зоопарку. Наприклад, до мавпи спочатку я підходила з острахом, але вже через кілька хвилин ми обмінювалися рукостисканнями і поцілунками. Погодувала тигреня, сфотографувалася із яскравими папугами, погодувала слоненя (під пильним наглядом слонихи-мами) бананами, покаталася на велетні-слоні та полежала напівпритомна від жаху в обіймах великого тигра. А поруч можна подивитися традиційне шоу з національними танцями, музикою, костюмами або ж побувати на спектаклі слонів, котрі танцюють, малюють (витвори слонячого мистецтва тут же продаються), кланяються, вимагають оплесків і навіть хапають в обійми хоботом. Спокусливо? Можливо, але не дуже приємно і навіть страшнувато – перевірила на власній шкірі. Слон стиснув мене за талію з такою силою, що для фото я не змогла зобразити свою фірмову усмішку. Зате відчула справжнє щастя, торкнувшись ногами землі. Синці ще кілька днів нагадували про мої експерименти.
Якщо і цих розваг вам видасться замало – раджу побувати на крокодиловій фермі, що розмістилась в унікальному парку древнього каміння. Тут теж можна полоскотати нерви на шоу крокодилів. Єдина втіха – нікому навіть у голову не приходить спокушати глядачів стати активними учасниками шоу. Тому я, як справжня екстремалка, їду далі у пошуках пригод.
Бо мене ще чекає аквапарк одного із найвідоміших у місті й найвищих у Південно-Східній Азії готелів «Pattaya park». Але вигляд акварозваг видався мені не надто привабливим – велика кількість людей заганяє мене на 55 поверх готелю, де розташувався оглядовий майданчик, на поверх нижче – панорамний ресторан, який крутиться і дає можливість побачити усе місто. Аж голова йде обертом! Єдиним порятунком після цього стала для мене ще одни екстремально-спокусливий атракціон – спуск на тарзанці із 55 поверху. Страшно!!! Але підступати нікуди – і я мчусь вниз, перелякано розглядаючи усе навколо… Хоча після катанні на слонах це не так вже й жахливо. До того ж тепер я точно знаю: страх висоти – не моя фобія.
Якщо морських і денних розваг вам замало – вирушайте у центр Паттайї. Вечір – найкращий час знайомитися з містом і усіма його спокусами. Поміж двома вулицями Beach Road і Pattaya 2 Road місто розграфлене на 16 паралельних вулиць, які замість назв мають просто нумерацію. Ця зона – справжнє божевілля із безкінечними розважальними закладами на різні смаки, у які зазивали тягнуть буквально за руку, обіцяючи яскраві враження і ексклюзивні знижки. На вулиці геїв, куди я потрапила абсолютно випадково, я почувала себе інопланетянкою, але й там зазивала пропонували за невисоку плату побачити блакитне кохання прямо на сцені. І хоча це одна із найдорожчих клубних спокус, побачити ЦЕ я не наважилася.
Але найпопулярнішу розвагу - гоу-гоу, що являє собою суміш стриптизу, цирку і суто тайської екзотики, я таки побачила. У тісному клубі на круглій сцені, оточеній сидячими місцями, по черзі з»являлися тайські майстрині еротичних див і вражали присутніх умінням витягувати із статевого органа довжелезні кольорові стрічки, гірлянди і мотузки із увіткнутими великими цвяхами. Очі присутніх округлювалися з кожним новим «дивом». Тут, напевно, цікавіше слідкувати не за самим шоу, а за публікою, яка то бридливо морщиться,то сором»язливо відвертає погляди, то захоплено аплодує, а деякі навіть принюхується на усіх предметів, намагаючись зрозуміти насправді це все чи лише ілюзія. Кульмінація шоу - стрільба паперовими стрілами по повітряних кульках. Стріляла причинним місцем негарна тайка із фігурою груші, але настільки майстерно, що зібрала найбільше оплесків, чайових і одразу стала зіркою клубу. Кажуть, у цього шоу є фанатичні прихильники, які ходять туди щовечора. Але я після «стрільби» не витримала і пішла шукати більш вишуканих спокус.
Серед розмаїття принад одна з улюбленіших – дегустація традиційної тайської їжі - пряної, гострої і дивовижно смачної, основа якої – рис, дари моря і куряче м»ясо. Моєю улюбленою стравою став фантастичний кокосовий супчик із морепродуктами, правда, перший раз я ридала від гостроти. Але потім чи то звикла, чи то навчилася пояснювати кухарям, що європейський язик тайської гостроти не витримує. Ресторанів, кафе, забігайлівок навколо нереально багато. Дешевих, середніх дорогих. Тайських, японських, китайських, європейських і навіть російських. Тож якщо вам набридне екзотика – зможете поїсти пельменів, борщу і котлет. Надзвичайно популярними у Таїланді є великі бари із довжелезними високими столами і гучною музикою. Часто поруч з такими барами розміщені ринги для тайського боксу – це культова місцева розвага, що збирає рекордну кількість прихильників. А у самих боях беруть участь не лише красені-боксери, але й накачані дівчата, карлики і навіть півні. Смачно поїсти можна і просто неба – на невеличких пересувних столиках вам і манговий фреш приготують, від якого не можна відірватися, і кальмарів засмажать і «розплющать» на спеціальній машинці, і фруктові солодощі підсмажать… Всього і не згадаєш.
Для повноти вражень не можна обійти увагою традиційні тайський ринок із смаженими тарганами, кониками-стрибунцями й іншими гадами, на які мені навіть дивитись було бридко. А от екзотичні фрукти – усі до одного, крім дуріану, я спробувала. Надзвичайно смачно!
Підкріпившись різною смакотою пора вирушати на шопінг. У Таїланді є багато цікавих речей. Тому з одягу із собою можна взагалі нічого не брати, окрім купальника. Але я найбільше люблю сувеніри. До Києва зі мною приїхала статуетка тайки, що вітає при входу гостей, дивні ложки-вилки ручної роботи, ліхтарики, панно і ще купа дрібниць – усе ручної роботи. На верхніх поверхах шопінг-центрів розміщаються кімнати страху, дитячі автодроми, музеї дивовижних речей і ще море спокус, які не випускають вас із своїх обіймів.
Є у Паттайї ще одне знамените місце – кабаре трансвеститів і транссексуалів «Альказар» із чудовими декораціями, костюмами, постановками і танцями під світові хіти. Місцеві «діви-трансвестити» - справжні зірки, з якими фотографуються після шоу за окрему платню їхні фани. Шоу справді гарне й чи не найдорожче з усіх розваг Таїланду. У його вартість входить навіть пляшечка напою, для якої завбачливо створене місце у підлокітнику вашого м»якого крісла. Якщо ви захочете зекономити – ви можете поруч із кабаре побачити вуличну імітацію «Альказара» із підростаючими талантами із силіконовими принадами.
Після кількох днів такого цілодобового паттайського божевілля я рвонула на острів Самуї – розслабитися і нарешті поспати.
ОСТРІВ САМУЇ – КОКОСОВИЙ РАЙ
На острові Самуї наш літак приземлився біля навісу з очеретяним дахом, під яким рухалася стрічка із нашим багажем, усе це виявилося ні чим іншим, як місцевим аеропортом. Розслаблені островитяни ліниво й радісно зустрічали чергову партію туристів і навіювали дивовижний спокій. Час уповільнив свою ходу, гамір розчинився у подиху легкого вітерця, що грав у верхівках кокосових пальм, усі думки миттєво випарувалися.
Тут теж є звичні розваги по-тайськи – гоу-гоу, бокс, дискотеки, вуличні бари… Але Самуї – цілковита протилежність тусовочній Паттайї. Тут найкраща розвага – свіже повітря, море, що пахне кокосами і золотий пісок, на якому так приємно ніжитися під сонцем. Та коли мені захотілося більше довідатися про видатні пам»ятки острова – моя гід викликала з агентства джип і відвезла мене до каменів «Дідусь» і «Бабуся», які дуже чітко копіюють причинні місця у велетенських масштабах, але цнотливо ховаються у хвилях. Поруч із ними тайські бабусі готують ніжні солодощі у пальмовому листі, продають сувеніри, а неподалік маленька мавпочка зриває із високої пальми кокос, приносить тобі, хапає за спідницю й клянчить гроші. Незмінним пунктом відвідин туристами є чистий холодний водоспад, в якому найсміливіші навіть купаються. Саме там мені «пощастило» познайомитися із місцевою змією, яку за кілька сантиметрів від моєї ноги піймав мій водій. Але це був єдиний екстремальний момент в острівному спокої. Тут біла людина, яка казала моя гід нічого не повинна робити, - лише насолоджуватися тишею, радуватися життю і відпочивати. Але при цьому кожен повинен побувати біля Великого Будди – 15-метрової статуї, що є головною святинею на острові. Це місце медитації місцевих монахів і приношення дарів. Цікаво, що у будь-якому храмі на острові ви можете поставити духм»яні палички, за це з вас не візьмуть жодної копійки. Бо поруч немає ні торговців, ні наглядачів. Тільки спокій і совість. Покидати Самуї не хочеться. Тут можна залишитися назавжди, забувши про час, цивілізацію і проблеми... Але одного прекрасного ранку мене напівсонну посадили в машину і відвезли на літак. Попереду мене чекав Бангкок.
БАНГКОК – МІСТО АНГОЛІВ
Ще одне обличчя Таїланду – Бангкок. Місто янголів, велика столиця, як називають його самі тайці. Суміш гігантських хмарочосів, широких вулиць, сучасних торгових молів і старих будиночків, халуп, складених із фанери і картону із сателітними антенами, вузеньких провулків, де ледь розминаються два авто, і нічних базарів. Розкіш і бідність легко вживаються у місті, яке ніколи не спить, і де кожен може знайти для себе притулок, роботу, розваги чи спокуси. Бангкок – це і романтична Східна Венеція із вулицями-каналами, водними ринками, буддійськими храмами, біля яких не ловлять рибу, тому її тут море. Це і сучасні споруди, і наземне метро, і гігантська кількість автомобілів, що нервово сигналять у цілодобових корках, і екзотичні індійські та китайські квартали… І Патпонг – район, який називають сексуальним діснейлендом, що вміщає в собі злачні місця, хороші ресторани, магазини і облюбований туристами нічний базар із великою кількістю сувенірів і підробок фірмових речей. Це розкіш великого королівського палацу і королівського Пантеону, які охороняють 6-метрові статуї легендарних напівлюдей-напівптахів, святість монастиря Пхра Кео, велетенські ступи, велич Храму Смарагдового Будди, де усе сяє золотом, яскравими барвами, дихає достоїнством і спокоєм. Сюди впускають лише у пристойному одязі – ніяких шортів і голих рук. На входах у храми – калейдоскоп взуття усіх розмірів і марок. Мене найбільше вразив саме Храм Смарагдового Будди, за порогом якого залишається неспокій, болі, проблеми і залишається лише вічність і шепіт ангелів, які живуть у цьому дивовижному місті. У Бангкоку стільки музеїв, храмів, палаців та інших історичних будівель, що не вистачить і місяця, щоб усе це обійти. Тим паче не вистачить часу і сил усе це описати. А щоби закохатися у це місто і його спокуси назавжди мені вистачило неповних дві доби. Тож наступного разу – зустрінемося у Таїланді!
матеріал опублікований у журналі ТЕЛЕСІТІ, грудень 2009 р.