ОДЕСА... ЗАПИСКИ МАНДРІВНИЦІ

ДОРОГА
Дорога до Одеса пряма і легка. Була б легка, якби не туман. Густий, сірий, безкінечний. Тому, щоб дати відпочити очам, по дорозі треба зупинятися. А ще для того, щоб побачити бодай якусь фарбу, крім сірої, а заодно попити кави чи чаю. З кавою зараз на трасах легко - на кожній заправці можна не лише «нагодувати» машину бензином, а й попити еспресо. А от хороший чай треба шукати у хороших місцях. Тож починаю крутити довкола головою, аби розпізнати в ранковому тумані місце для чаєпиття. І стаю жертвою реклами, яка давить тебе з усіх боків на цьому автобані, - заїжджаю у ресторан мого давнього друга (який про мене останнім часом, правда, навіть не згадує) Михайла Поплавського…
«Чебуречна!», «Сало», «Поплавок», «Хата Карася» і ще море модифікацій харчевень від співаючого ректора мене не звабили – я зайшла у найстаріше дітище Поплавського – «Батьківську хату». Тут гостей зустрічає невеличкий кабанчик Мішаня, дівчата у вишиванках бігають, тут же вмикають телевізор із концертами свого шефа і пропонують фірмові страви від Поплавського. Ми вирішуємо скуштувати. Мій супутник вибирає борщ у хлібній шкоринці. А я екзотичне для Києва блюдо – мамалигу. Борщ приносять швидко – він вчорашній і розігрітий, а я із передчуттям і насолодою чекаю свій сніданок. Його приносять тоді, коли мій водій починає поглядати на годинник і вимагає каву. Я нервую. Єдине, що мене заспокоює, мабуть, свіженьке готують! І як я розчаровуюсь, коли нарешті мені приносять нагрітий в мікрохвильовці акуратно відрізаний шматок мамалиги. Взагалі-то, кукурудзяна каша – це проста дешева сільська їжа. Але вона смачна, бо домашня. Тут теж вона смачна, особливо із сиром «Фета»… Однак, у ресторані хорошого рівня (навіть якщо він знаходиться на трасі) мали б готувати все свіженьке… Тим паче, що страва оголошена в меню, як фірмова… від самого власника! Та й ціни тут київські… Прикро… Але кожен робить те, що вважає достойним себе. А втішитись можна тим, що Поплавський, який так пишається своїми ресторанами, може й не знати, що тут пригощають його гостей не свіжими стравами, а розігрітими вчорашніми чи позавчорашніми… Ааааа… Не будемо про сумне! Зате тут туалети чисті і теплі. Та й чай виявився непоганим. Їдемо далі… (далі буде)