Новини: Анжеліка Рудницька презентувала свій перший роман ... Читати

Сторінок: [1]   Вниз
Друк
Автор Тема: ІСТОРІЯ ПРО ТЕ, ЯК ТОПОЛЯ ПОСЕЛИЛАСЯ НА МОЄМУ БУДИНКУ  (Прочитано 1351 раз)
АНЖЕЛІКА
Модератор
Старожил
*****
Offline Offline

Повідомлень: 243



WWW
« : 19 Серпня 2009, 19:17:46 »

У моєму будинку поселилося дерево. Точніше на моєму будинку.  Воно вибрало 9-тий поверх – поближче до сонця й до мене.
Воно було ТАК потрібне мені – залишеній на самоті на довгі місяці у чотирьох стінах. Я не могла рухатися. Не могла виходити з дому. Не бачила, як змінюються пори року. Не спілкувалася з людьми. Окрім шматка неба й верхніх поверхів висоток зі свого ліжка я нічого не бачила. Нічого живого… доки не проросло дерево.
Одного дня я побачила, як у стіні сусіднього під»їзда над ліфтовою шахтою проросла тополя. Це був маленький ніжний кволий паросток з кількома гіллячками і десятком листя… Я запитувала у близьких – чи немає у цьому небезпеки? Бо ж дерево, що здатне прорости серед цегли й цементу, може коренем руйнувати стіну будинку…  а в ньому живуть люди… і ми...
Люди іронічно хитали головами:  тополя у стіні дев»ятого поверху – це не страшно. Прийде зима і вона змерзне й загине.
Я шкодувала дерево. Бо воно було потрібне мені. Лише по його руху я розуміла, що погода лагідна і сонце грається у його листі, або ж бушує вітер, намагаючись вирвати його з нашої стіни. Лише його пожовкле листя нагадувало мені про прихід осені.
Мабуть, я дуже не хотіла його загибелі. Узимку я продовжувала лежати у своєму ліжку і торкатися поглядом тоненьких гілочок оголеної зимою тополі. Хто знає, може, моє бажання бачити його, допомогло дереву вижити взимку… А воно мені допомагало відчувати життєву силу, котрої мені тоді катастрофічно не вистачало.
Прийшла весна і тополя випустила нові пагони. Вона стала міцніша й розкішніша. Тепер вона розміром з гарний кущ.  Дерево продовжує всотувати у себе вологу літніх дощів, хитається під вітряними поривами й продовжує рости.  А я продовжую його любити… І хочу, щоб нова зима теж була теплою і лагідною до мого дерева.
Та й навряд чи ця інша зима знищить тополиний кущ, що тулиться на 9-тому поверсі… і на який скоро будуть приходити дивитися, як на дивину…
 Мені й досі його шкода. Але чи не доведеться шкодувати людей, які будуть жити у будинку із тріщиною від кореня тополі?  
« Останнє редагування: 26 Листопада 2009, 13:36:04 від АНЖЕЛІКА » Записаний

Анжеліка
Vira
Новачок
*
Offline Offline

Повідомлень: 3


« Відповідь #1 : 20 Листопада 2009, 22:17:33 »

Усміхнений Талановито так ...
Записаний
АНЖЕЛІКА
Модератор
Старожил
*****
Offline Offline

Повідомлень: 243



WWW
« Відповідь #2 : 25 Листопада 2009, 17:02:29 »

дякую... але тополю вже вирубали чи вирвали... тобто знищили... сподіваюсь, це врятувало будинок...
Записаний

Анжеліка
squirrel
Новачок
*
Offline Offline

Повідомлень: 6


« Відповідь #3 : 25 Жовтня 2010, 10:55:35 »

Ви дуже зворушливо написали про тополю, яка довгий час дарувала Вам радість, тепло і просто позитивні емоції. А головне.., що вона була поруч у важкі хвилини. Завжди сумно, коли знищують те, що стало таким рідним і те, що так любиш... Але найголовніше -  що це дерево було у Вашому житті!!!  Все змінюється у цьому світі: оточення, обставини, як у тій пісні "там, де був наш дім, а тепер нема.... там, де падав сніг, а тепер - весна... там, де ми у снах.... там, де сни про нас...", але все одно - все найдорожче залишається назавжди у нашому серці! 
Записаний
АНЖЕЛІКА
Модератор
Старожил
*****
Offline Offline

Повідомлень: 243



WWW
« Відповідь #4 : 26 Жовтня 2010, 16:48:43 »

напевно))) я не сумую... тепер у мене є можливість бачити світ не лише із власного вікна) а це набагато цікавіше))) дякую вам!
Записаний

Анжеліка
squirrel
Новачок
*
Offline Offline

Повідомлень: 6


« Відповідь #5 : 26 Жовтня 2010, 18:16:02 »

 Усміхнений я дуже-дуже рада за Вас!!!  Усміхнений
Записаний
АНЖЕЛІКА
Модератор
Старожил
*****
Offline Offline

Повідомлень: 243



WWW
« Відповідь #6 : 26 Жовтня 2010, 20:19:16 »

дякую))))))
Записаний

Анжеліка
Сторінок: [1]   Нагору
Друк
Перейти в: